обійстя

ОБІ́ЙСТЯ, я, с.

Садиба, двір.

Вона з трудом перелізла через рів і попід паркан, що обгороджував обійстя (І. Франко);

З піддашка густо звисають крижані бурульки, здається, що й вони огороджують обійстя Салогана від стороннього ока (М. Стельмах).

Значення в інших словниках

1. обійстя — Обійстя́: Обі́стя́, обі́йстя: — садиба, двір [1,21,51] — садиба, хазяйство [X] — селянська садиба [V]  Словник з творів Івана Франка
2. обійстя — обі́йстя іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
3. обійстя — Садиба, двір. Вона з трудом перелізла через рів і попід паркан, що обгороджував обійстя (І.Франко); До щему захотілось бодай постояти коло свого обійстя, хоча здаля поглянути на хату, в якій виріс, в якій росте його син (А.М’ястківський).  Літературне слововживання
4. обійстя — див. САДИБА, ДВІР.  Словник синонімів Караванського
5. обійстя — див. оселя  Словник синонімів Вусика
6. обійстя — [оуб’ійс'т'а] -с'т'а  Орфоепічний словник української мови
7. обійстя — -я, с. Садиба, двір.  Великий тлумачний словник сучасної мови
8. обійстя — ДВІР (обнесена огорожею або оточена будівлями ділянка землі коло будинку), ПОДВІ́Р'Я, ДВО́РИЩЕ, НАДВІ́Р'Я, ОБІ́ЙСТЯ діал., ПОДВІ́Р діал. Вони обоє йшли поруч і зайшли в далекий закуток садка, що тягся поза двором палацу.  Словник синонімів української мови
9. обійстя — Обі́йстя́, -стя́, -стю́, -стя́м, в -сті́; -стя́, -сті́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
10. обійстя — ОБІ́ЙСТЯ, я, с., діал. Садиба, двір. Вона з трудом перелізла через рів і попід паркан, що обгороджував обійстя (Фр., VII, 1951, 145); З піддашка густо звисають крижані бурульки, здається, що й вони огороджують обійстя Салогана від стороннього ока (Стельмах, І, 1962, 89).  Словник української мови в 11 томах
11. обійстя — Обійстя, -тя с. = обийстя. Св. Л.  Словник української мови Грінченка