обійстя
ОБІ́ЙСТЯ, я, с., діал. Садиба, двір.
Вона з трудом перелізла через рів і попід паркан, що обгороджував обійстя (Фр., VII, 1951, 145);
З піддашка густо звисають крижані бурульки, здається, що й вони огороджують обійстя Салогана від стороннього ока (Стельмах, І, 1962, 89).
Словник української мови (СУМ-11)