обілятися
ОБІЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., ОБІЛИ́ТИСЯ, обілю́ся, обі́лишся, док.
1. Ставати білим; вибілюватися.
2. перен. Доводити свою невинність; виправдовуватися.
Якщо часом ті слова дійдуть до багатиря, що гроші позичав, то Захар зуміє й перед ним обілитись (Грицько Григоренко);
Що далі відходив час від того страшного єдиного листа й першого переказу аліментів, то більше обілявся, ставав невиннішим, чистішим у Галининих очах її колишній чоловік (Б. Антоненко-Давидович).
Словник української мови (СУМ-20)