обіцювати
ОБІ́ЦЮВАТИ, юю, юєш, недок., кого, що кому, з інфін. і без дод., діал.
Обіцяти.
Здається, не потребую обіцювати, що й надалі я не зійду з тої дороги, якою йшов досі (І. Франко);
Поглузували з неї люди, .. що їх обіцювала собі полюбити! (Ірина Вільде).
Словник української мови (СУМ-20)