обіцювати
ОБІ́ЦЮВАТИ, юю, юєш, недок., перех. і без додатка, діал. Обіцяти.
Здається, не потребую обіцювати, що й надалі я не зійду з тої дороги, якою йшов досі (Фр., І, 1955, 32);
Поглузували з неї люди,.. що їх обіцювала собі полюбити! (Вільде, Б’є восьма, 1945, 19).
Словник української мови (СУМ-11)