овація
ОВА́ЦІЯ, ї, ж.
Захоплене вітання кого-небудь бурхливими оплесками, вигуками і т. ін.
Бачинський при від'їзді з Кракова крикнув нам з вікна: “Слава, молоді радикали!” і ми єму [йому] зробили овацію (В. Стефаник);
Манюрка заспівала. І тоді всі слухачі до одного збагнули, що з Манюрчиного горла тече срібна ріка кришталевих звуків .. Публіка влаштувала овацію (Ю. Яновський).
Словник української мови (СУМ-20)