овесець
ОВЕСЕ́ЦЬ, вівсеця́, ч.
Пестл. до ове́с.
Коли стоїть у городі стіжок сінця, а в коморі є вівсеця четвертей з десять, то вже він і думає, що й через десять год його не випродасть (Г. Квітка-Основ'яненко);
Хазяїн сіяв овесець; Була у його нивка невелика (Л. Глібов).
Словник української мови (СУМ-20)