овид
О́ВИД, у, ч.
Те саме, що о́брій 1, 2.
Перед нами, на далекому овиді, виринає з-за збіжжя кілька їздців (Мирослав Ірчан);
Було видно, як білий-білий лайнер зникає на синьому-синьому овиді (В. Коротич);
Де ті часи, коли називав її своєю Афродітою, що з'явилася на його овиді, ніби з піни морської народилася? (Ю. Хорунжий);
Чорні овиди ночі дихали грозою (Ю. Бедзик).
Словник української мови (СУМ-20)