Орфографічний словник української мови

овид

о́вид

іменник чоловічого роду

рідко

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. овид — див. ОБРІЙ.  Словник синонімів Караванського
  2. овид — див. обрій  Словник синонімів Вусика
  3. овид — У, ч., рідко. Обрій, виднокруг. Душе, відшукуй власний слід, де знані всі стежки, імла заткала весь овид, гримкочуть потоки... (ЧТ: 135).  Словник поетичної мови Василя Стуса
  4. овид — -у, ч., рідко. Обрій, виднокруг.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. овид — О́ВИД, у, ч. Те саме, що о́брій 1, 2. Перед нами, на далекому овиді, виринає з-за збіжжя кілька їздців (Мирослав Ірчан); Було видно, як білий-білий лайнер зникає на синьому-синьому овиді (В.  Словник української мови у 20 томах
  6. овид — о́вид обрій (ст): Гучний досі відгомін грому, що гуркотів десь, ставав щораз тихіший і відходив на овиді з чорними хмарами (Ярославська)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. овид — ГОРИЗО́НТ (видимий на відкритій місцевості простір), О́БРІЙ, КРУГОВИ́Д, О́ВИД рідше, ВИДНОКО́ЛО (ВИНОКО́ЛО рідше) поет., ВИДНОКРА́Й поет., ВИДНОКРУ́Г поет., ВИДНОКІ́Л поет.  Словник синонімів української мови
  8. овид — О́ВИД, у, ч., рідко. Обрій, виднокруг. Перед нами, на далекому овиді, виринає з-за збіжжя кілька їздців (Ірчан, І, 1958, 288); Не з одного якогось боку підходить він [О.  Словник української мови в 11 томах