огида

ОГИ́ДА, и, ж.

Почуття відрази в поєднанні з гидливістю.

Я походив між ятками, наче на злість собі, повний того нового чуття огиди, що все в мені зростало (М. Коцюбинський);

Громада жахається. Дехто одвертається, дехто спльовує з огидою (Леся Українка);

Перед ним стояла майже повна склянка горілки .. Микола, переборюючи огиду, випив до дна (Д. Ткач).

Значення в інших словниках

1. огида — оги́да іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. огида — Гидливість, ВІДРАЗА.  Словник синонімів Караванського
3. огида — див. гидкий  Словник синонімів Вусика
4. огида — -и, ж. Почуття відрази в поєднанні з гидливістю.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. огида — ВІДРА́ЗА (неприємне, неприязне почуття, близьке до нестерпності, яке виникає щодо когось, чогось), ОГИ́ДА підсил., ОГИ́ДНІСТЬ підсил., ОГИ́ДЛИВІСТЬ підсил., ОБРИ́ДА підсил., ОБРИ́ДЛИВІСТЬ підсил., ОСОРУ́ГА рідше, ОБРИ́ДЖЕННЯ підсил. розм.  Словник синонімів української мови
6. огида — Оги́да, -ди, -ді, -дою  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. огида — ОГИ́ДА, и, ж. Почуття відрази в поєднанні з гидливістю. Я походив між ятками, наче на злість собі, повний того нового чуття огиди, що все в мені зростало (Коцюб., II, 1955, 361); Громада жахається. Дехто одвертається, дехто спльовує з огидою (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах
8. огида — Огида, -ди ж. 1) Мерзость, гадость. Лукаш. 148. Вийди, паноньку, до нас, викуп сі вінець у нас... Бо як не вийдеш до нас, не викупиш вінця у нас, до корчми понесемо, горівки нап'ємо, занесемо до жида, — буде, пане, огида. Лукаш. 148.  Словник української мови Грінченка