огида
ОГИ́ДА, и, ж. Почуття відрази в поєднанні з гидливістю.
Я походив між ятками, наче на злість собі, повний того нового чуття огиди, що все в мені зростало (Коцюб., II, 1955, 361);
Громада жахається. Дехто одвертається, дехто спльовує з огидою (Л. Укр., III, 1952, 73);
Перед ним стояла майже повна склянка горілки.. Микола, переборюючи огиду, випив до дна (Ткач, Плем’я.., 1961, 217).
Словник української мови (СУМ-11)