огинатися
ОГИНА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., розм.
1. Намагатися протидіяти чому-небудь.
А ось іде камбала. Вона розчепірилась на шнурі, настовбурчила всі свої плавники й огинається (Остап Вишня);
Чабан Федь похапцем сідлав коня, затягуючи міцно попругу. Кінь огинався, .. одвертав голову, випинав живіт (Ю. Смолич).
2. Виявляти небажання що-небудь робити; ухилятися від чого-небудь.
Як Василь не пручався, не огинався, як не хмурився – а й він розреготався божевільній веселості товариша (Панас Мирний);
Були й такі, що трохи огиналися та лінувалися. Робити робили, а без охоти і навіть в інших охоту намагались одбити (А. Головко).
3. Постійно перебувати де-небудь, звичайно без необхідності в цьому, без діла, уникати діяльності.
Хлопцям давно вже набридло огинатися в холодній, напівтемній крамниці, і вони швидко посхоплювалися з прилавка (І. Кириленко);
– Подумати... Дворянин, нащадок старовинного роду по тилах огинається! (О. Гончар);
Виходячи з приймальні.., вона майже наткнулася на Віру, що невідомо з яких причин огиналася біля дверей (М. Руденко).
4. перед ким, рідко. Догоджати кому-небудь, запобігати перед кимось, добиваючись уваги, ласки.
Я вже бачив, що і він, і вчитель огиналися перед шляхтою, яка, може, і не варта їх (П. Панч).
Словник української мови (СУМ-20)