оглашенний
ОГЛАШЕ́ННИЙ, а, е.
1. церк. Оголошений готовим, бажаючим прийняти християнство.
[Люцій:] В громаді нашій він не оглашенний, та ще й не знає він науки віри (Леся Українка).
2. розм. Який поводиться безглуздо, недоладно, шумно; божевільний.
Тут як зарегочеться народ, і..: – Тю-тю, дурний! Та то не живий [солдат], то намальований. Хіба тобі повилазило? Отто, оглашенний, не розбере!.. (Г. Квітка-Основ'яненко);
Вже ніяка либонь сила не могла одірвати від мотузків безпутнього батька Лукії, оглашенного дзвонаря (О. Ільченко);
* У порівн. Начальник [станції] в сінях знов кричав, мов оглашенний (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)