оглушений
ОГЛУ́ШЕНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до оглуши́ти.
Оглушений і осліплений блискавкою, Іван спинився, закрив очі рукою (П. Колесник);
Іноді і сам падав [Федір] замертво, оглушений шворнем (О. Гончар);
Рифка .. сиділа, оглушена тими словами свого мужа (І. Франко);
* Образно. Він щодня похмеляється в селі або в місті й підібрав собі для кумпанії таких же випивак .. Ходять день у день оглушені самогоном, займатися господарством їм ніколи (П. Козланюк);
// у знач. прикм.
– Коли говорять не дуже голосно, я все можу розуміти і трохи можу розмовляти, – повільно відповів гість і потер рукою оглушене вухо (В. Собко).
Словник української мови (СУМ-20)