оглушений
ОГЛУ́ШЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до оглуши́ти.
Оглушений і осліплений блискавкою, Іван спинився, закрив очі рукою (Кол., Терен.., 1959, 369);
— Коли говорять не дуже голосно, я все можу розуміти і трохи можу розмовляти, — повільно відповів гість і потер рукою оглушене вухо (Собко, Звич. життя, 1957, 273);
Іноді і сам падав [Федір] замертво, оглушений шворнем (Гончар, Таврія, 1952, 17);
Рифка.. сиділа, оглушена тими словами свого мужа (Фр., V, 1951, 397);
*Образно. Він щодня похмеляється в селі або в місті й підібрав собі для кумпанії таких же випивак.. Ходять день у день оглушені самогоном, займатися господарством їм ніколи (Козл., Сонце.., 1957, 24).
Словник української мови (СУМ-11)