оглядач

ОГЛЯ́ДА́Ч, огля́дача́, ч.

1. Автор газетного, журнального і т. ін. огляду, а також особа, яка робить огляди по радіо й телебаченню.

Оглядачі столичних видань не оминули такого важливого для України візиту (з газ.);

Будь-який оглядач перед прямим ефіром обов'язково робить власні позначки у тексті повідомлень (із журн.).

2. спец. Працівник, який провадить огляд чого-небудь з метою перевірки, контролю і т. ін.;

// Залізничник, що перевіряє технічний стан вагонів.

Оглядачі зустрічають поїзд на вхідній половині станції, перевіряючи колеса на ходу (з газ.).

Значення в інших словниках

1. оглядач — огля́да́ч іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. оглядач — [огл'адач] -ча, ор. -чеим, м. (на) -чеив'і/-чу, мн. -ч'і, -ч'іў і [огл'адач] -ача, ор. -ачем, м. (на) -ачев'і/-ачу, мн. -ач'і, -ач'іў  Орфоепічний словник української мови
3. оглядач — оглядача, ч. 1》 Автор газетного, журнального і т. ін. огляду, а також особа, яка робить огляди по радіо й телебаченню. 2》 спец. Працівник, який провадить огляд чого-небудь з метою перевірки, контролю і т. ін. || Залізничник, що перевіряє технічний стан вагонів та колій.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. оглядач — ОГЛЯ́ДА́Ч, огля́дача́, ч. 1. Автор газетного, журнального і т. ін. огляду, а також особа, яка робить огляди по радіо й телебаченню.  Словник української мови в 11 томах
5. оглядач — Огля́дач, -ча м. Осматривающій.  Словник української мови Грінченка