оголений

ОГО́ЛЕНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до оголи́ти.

В цю мить на оголеній вітром од снігу латці шосе в шаленому кар'єрі зацокотіли кілька десятків підків (А. Головко);

В цю хвилину я не бачив Інни, але ясно уявляв собі, як вона картинно заломлює свої тонкі .. оголені по плечі руки (Д. Ткач);

// у знач. прикм.

Кострубаті й присадкуваті верби з обох боків дороги міцно чіплялися оголеним корінням за землю (М. Коцюбинський);

Входять козаки з оголеними шаблями (О. Корнійчук);

– Значить, лівий фланг оголений, – майнуло в голові комбрига, – і німець пішов саме сюди (Ю. Бедзик);

* Образно. В ній [пісні] – оголена людська душа, – яка мучиться й страждає (Ю. Яновський).

Значення в інших словниках

1. оголений — ого́лений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. оголений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до оголити. || у знач. прикм.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. оголений — ВІДКРИ́ТИЙ (про шию, голову, груди — нічим не прикритий, не заслонений), ОГО́ЛЕНИЙ, ГО́ЛИЙ, РОЗХРИ́СТАНИЙ (перев. про груди). З відкритою головою, поблискуючи лисиною на маківці, він поважно ввійшов між селян (І.  Словник синонімів української мови
4. оголений — ОГО́ЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до оголи́ти. В цю мить на оголеній вітром од снігу латці шосе в шаленому кар’єрі зацокотіли кілька десятків підків (Головко, II, 1957, 570); В цю хвилину я не бачив Інни, але ясно уявляв собі...  Словник української мови в 11 томах