оголений

ОГО́ЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до оголи́ти.

В цю мить на оголеній вітром од снігу латці шосе в шаленому кар’єрі зацокотіли кілька десятків підків (Головко, II, 1957, 570);

В цю хвилину я не бачив Інни, але ясно уявляв собі, як вона картинно заломлює свої тонкі.. оголені по плечі руки (Ткач, Жди.., 1959, 63);

// У знач. прикм.

Кострубаті й присадкуваті верби з обох боків дороги міцно чіплялися оголеним корінням за землю (Коцюб., І, 1955, 308);

Входять козаки з оголеними шаблями (Корн., І, 1955, 235);

— Значить, лівий фланг оголений, — майнуло в голові комбрига, — і німець пішов саме сюди (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 9);

*Образно. В ній [пісні] — оголена людська душа, — яка мучиться й страждає (Ю. Янов., IV, 1959, 111).

Значення в інших словниках

1. оголений — ого́лений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. оголений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до оголити. || у знач. прикм.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. оголений — ОГО́ЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до оголи́ти. В цю мить на оголеній вітром од снігу латці шосе в шаленому кар'єрі зацокотіли кілька десятків підків (А. Головко); В цю хвилину я не бачив Інни, але ясно уявляв собі, як вона картинно заломлює свої тонкі ..  Словник української мови у 20 томах
4. оголений — ВІДКРИ́ТИЙ (про шию, голову, груди — нічим не прикритий, не заслонений), ОГО́ЛЕНИЙ, ГО́ЛИЙ, РОЗХРИ́СТАНИЙ (перев. про груди). З відкритою головою, поблискуючи лисиною на маківці, він поважно ввійшов між селян (І.  Словник синонімів української мови