оголений
ОГО́ЛЕНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до оголи́ти.
В цю мить на оголеній вітром од снігу латці шосе в шаленому кар'єрі зацокотіли кілька десятків підків (А. Головко);
В цю хвилину я не бачив Інни, але ясно уявляв собі, як вона картинно заломлює свої тонкі .. оголені по плечі руки (Д. Ткач);
// у знач. прикм.
Кострубаті й присадкуваті верби з обох боків дороги міцно чіплялися оголеним корінням за землю (М. Коцюбинський);
Входять козаки з оголеними шаблями (О. Корнійчук);
– Значить, лівий фланг оголений, – майнуло в голові комбрига, – і німець пішов саме сюди (Ю. Бедзик);
* Образно. В ній [пісні] – оголена людська душа, – яка мучиться й страждає (Ю. Яновський).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- оголений — ого́лений дієприкметник Орфографічний словник української мови
- оголений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до оголити. || у знач. прикм. Великий тлумачний словник сучасної мови
- оголений — ВІДКРИ́ТИЙ (про шию, голову, груди — нічим не прикритий, не заслонений), ОГО́ЛЕНИЙ, ГО́ЛИЙ, РОЗХРИ́СТАНИЙ (перев. про груди). З відкритою головою, поблискуючи лисиною на маківці, він поважно ввійшов між селян (І. Словник синонімів української мови
- оголений — ОГО́ЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до оголи́ти. В цю мить на оголеній вітром од снігу латці шосе в шаленому кар’єрі зацокотіли кілька десятків підків (Головко, II, 1957, 570); В цю хвилину я не бачив Інни, але ясно уявляв собі... Словник української мови в 11 томах