огород
ОГОРО́Д, у, ч., розм., рідко.
Те саме, що горо́д.
Громада одібрала од неї поле, й Улас зостався з самим огородом (І. Нечуй-Левицький);
Огородами, перескакуючи плоти та ховаючися між яриною, дістався [Лис Микита] аж до середмістя (І. Франко);
Вони прямували вигоном вздовж огородів (Ю. Бедзик).
◇ (1) Ка́мінь ки́нуто в огоро́д (д) див. ки́дати;
(2) Су́нути свого́ но́са в чужи́й огоро́д (д) див. встромля́ти.
Словник української мови (СУМ-20)