огріх
О́ГРІ́Х, у, ч.
1. Пропущене або погано оброблене місце під час оранки, сівби і т. ін.
Хто не оре, той і огріхів не робить (прислів'я);
Він побачив, що восени, готуючи ґрунт до сівби, трактористи добре напартачили: то тут, то там на поверхню виходили огріхи (Д. Бедзик);
Оце коли налітає пілот обпилювати наші плантації, то маю стояти йому за маяка. Аби не лишав огріхів, аби осипав наші буряки рівненько (О. Гончар).
2. перен. Недолік, хиба, помилка.
Ми не будемо окремих огріхів маленьких ставити в провину поетам (П. Тичина);
Коли б цю гру чув критик-професіонал, він, напевне, знайшов би скільки завгодно огріхів. Аркадій імпровізував (О. Копиленко);
Свої рідкі огріхи мовні Мирослава намагалася виправляти сама (І. Волошин).
Словник української мови (СУМ-20)