огріх —
о́грі́х іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
огріх —
(в оранці) пропуск; (у ділі) НЕДОЛІК, хиба, помилка; мат. похибка.
Словник синонімів Караванського
огріх —
див. вада; помилка
Словник синонімів Вусика
огріх —
-у, ч. 1》 Пропущене або погано оброблене місце під час оранки, сівби і т. ін. 2》 перен. Недолік, хиба, помилка.
Великий тлумачний словник сучасної мови
огріх —
О́ГРІ́Х, у, ч. 1. Пропущене або погано оброблене місце під час оранки, сівби і т. ін. Хто не оре, той і огріхів не робить (прислів'я); Він побачив, що восени, готуючи ґрунт до сівби, трактористи добре напартачили: то тут...
Словник української мови у 20 томах
огріх —
О́ГРІ́Х (пропущене місце під час обробітку землі), ГРИ́ВА, ОБСІ́В, ПРО́СІВ (під час сівби). На полях впадають в очі огріхи — гриви нескошеного хліба (з газети); Як посіяла наша бригада овес — густе руно око вбира, жодного обсіву (К.
Словник синонімів української мови
огріх —
О́ГРІ́Х, у, ч. 1. Пропущене або погано оброблене місце під час оранки, сівби і т. ін. Хто не оре, той і огріхів не робить (Укр.. присл..
Словник української мови в 11 томах
огріх —
Огріх, -ха м. Пропущенное мѣсто при паханьѣ поля. Глядіть же, щоб оранка без огріхів була. Харьк.
Словник української мови Грінченка