огірочок

ОГІРО́ЧОК, чка, ч.

Зменш.-пестл. до огіро́к.

Показались ранні огірочки (І. Нечуй-Левицький);

– А що в мене є? – сказав Трохим і достав з торбинки хліба, тарані скільки та огірочків (Г. Квітка-Основ'яненко);

І хоч не розкішно було на столі, проте оця гаряча картопля в кожушках та хрумкотливі, наче свіжі, огірочки з погреба .. здалися Данькові за найсмачніші у світі наїдки (О. Гончар).

(1) Як огіро́чок, хто – про гарну, бадьору, здорову людину.

Була дівка, як огірочок, а стала, немов черниця (М. Коцюбинський).

Значення в інших словниках

1. огірочок — огіро́чок іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. огірочок — див. дитина  Словник синонімів Вусика
3. огірочок — -чка, ч. Зменш.-пестл. до огірок.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. огірочок — Огіро́чок, -ро́чка; -ро́чки, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. огірочок — ОГІРО́ЧОК, чка, ч. Зменш.-пестл. до огіро́к. Показались ранні огірочки (Н.-Лев., II, 1956, 370); — А що в мене є? — сказав Трохим і достав з торбинки хліба, тарані скільки та огірочків (Кв.-Осн.  Словник української мови в 11 томах
6. огірочок — Огіро́к, -рка м. 1) Огурецъ, cucumis salibus. 2) Родъ игры, въ которой дѣвушки берутся за руки, составляютъ цѣпь, вьющуюся на подобіе стеблей огурцовъ, и поютъ пѣсни. Чуб. III. 79. 3) мн. Родъ писанки. КС. 1891. VI. 376. 4) мн. Родъ вышивки. Чуб. VII. 427. ум. огіро́чок. ув. огірчи́ще.  Словник української мови Грінченка