оденки
ОДЕ́НКИ¹, ів, мн.
Рештки на дні, гуща.
Залишити самі оденки;
* Образно. Та я, що вже допив Із келиха життя гіркі оденки, .. відмовив гірко голосом шорстким (Г. Кочур).
ОДЕ́НКИ², ів, мн., заст.
Спільна робота заміжніх жінок (прядіння, вишивання і т. ін.) у зимові дні.
[Вустя:] Співаймо, тільки потихеньку, щоб, бува, десятник не наскочив. [Домка:] Як наскоче, скажемо, що на оденки зібрались (М. Кропивницький);
Фросина, як могла, відбивалась від скоромних язиків, а одного разу на оденках, коли вже до краю в'їлася своїми натяками Окуниха, голосно відрізала їй (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)