одноманітний
ОДНОМАНІ́ТНИЙ, а, е.
Весь час однаковий, такий самий.
Рівне, одноманітне цокання маятника коло годинника, тепло в хаті, тиша навкруги – все те наводило непереможну сонноту (І. Нечуй-Левицький);
Одноманітна робота навела задуму на неї (Н. Кобринська);
Степ був одноманітний, безмежний, і ніщо не порушувало його тиші (Григорій Тютюнник).
Словник української мови (СУМ-20)