одноосібно
ОДНООСІ́БНО, присл.
1. іст. Індивідуально, не в сільськогосподарській артілі.
Поки селяни жили одноосібно, в країні існувала природна база для реставрації старого ладу (із журн.).
2. рідко. Без чиєї-небудь участі, допомоги; окремо, самостійно.
Токарі-оператори .. працювали одноосібно (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)