одноосібниця

ОДНООСІ́БНИЦЯ, і, ж., іст.

Жін. до одноосі́бник 1.

– Стривайте, – мовила молодичка Параска, – вона ж одноосібниця! Спершу нехай до колгоспу вступають..! (Ю. Яновський);

Позавчора Секлета, одноосібниця, заколола, так не вівцю, а кабанчика... (Остап Вишня);

– То чого мені в той кагал? Не хочу. – Ох і одноосібниця ти, Юстино! – Авжеж, авжеж, не хочу в яму, хочу до своїх, поміж своїх (Є. Гуцало).

Значення в інших словниках

1. одноосібниця — одноосі́бниця іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. одноосібниця — -і. Жін. до одноосібник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. одноосібниця — ОДНООСІ́БНИЦЯ, і, ж. Жін. до одноосі́бник. — Стривайте, — мовила молодичка Параска, — вона ж одноосібниця! Спершу нехай до колгоспу вступають..! (Ю. Янов., Мир, 1956, 186).  Словник української мови в 11 томах