одноосібницький
ОДНООСІ́БНИЦЬКИЙ, а, е, іст.
Прикм. до одноосі́бник; стос. до одноосібництва.
Здали [хліб]. До зернини. Виконали і перевиконали по одноосібницькому секторі [сектору] на сто дев'яносто відсотків (А. Дімаров);
// Власт. одноосібникові.
Перші десять родин комуни .. заходилися руйнувати всі пережитки одноосібницької свідомості (Ю. Яновський).
Словник української мови (СУМ-20)