одноосібництво
ОДНООСІ́БНИЦТВО, а, с., розм., іст.
Заняття власним, одноосібним господарством.
– Оксень? Як же, пам'ятаю! Я й справді з ним колись волам панським хвости крутив, що ж це він так довго свого одноосібництва держиться? (І. Цюпа).
Словник української мови (СУМ-20)