одноосібництво

ОДНООСІ́БНИЦТВО, а, с., розм.

1. Заняття власним, одноосібним господарством.

— Оксень? Як же, пам’ятаю! Я й справді з ним колись волам панським хвости крутив, що ж це він так довго свого одноосібництва держиться? (Цюпа, Назустріч.., 1958, 436).

2. перен., розм. Нехтування принципами колективізму; прагнення відмежуватися від колективу.

Значення в інших словниках

1. одноосібництво — одноосі́бництво іменник середнього роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. одноосібництво — -а, с., розм. 1》 Заняття власним, одноосібним господарством. 2》 перен., розм. Нехтування принципами колективізму; прагнення відмежуватися від колективу.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. одноосібництво — ОДНООСІ́БНИЦТВО, а, с., розм., іст. Заняття власним, одноосібним господарством. – Оксень? Як же, пам'ятаю! Я й справді з ним колись волам панським хвости крутив, що ж це він так довго свого одноосібництва держиться? (І. Цюпа).  Словник української мови у 20 томах