1. Словник української мови в 11 томах

одноосібництво

ОДНООСІ́БНИЦТВО, а, с., розм.

1. Заняття власним, одноосібним господарством.

— Оксень? Як же, пам’ятаю! Я й справді з ним колись волам панським хвости крутив, що ж це він так довго свого одноосібництва держиться? (Цюпа, Назустріч.., 1958, 436).

2. перен., розм. Нехтування принципами колективізму; прагнення відмежуватися від колективу.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. одноосібництво — одноосі́бництво іменник середнього роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. одноосібництво — -а, с., розм. 1》 Заняття власним, одноосібним господарством. 2》 перен., розм. Нехтування принципами колективізму; прагнення відмежуватися від колективу. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. одноосібництво — ОДНООСІ́БНИЦТВО, а, с., розм., іст. Заняття власним, одноосібним господарством. – Оксень? Як же, пам'ятаю! Я й справді з ним колись волам панським хвости крутив, що ж це він так довго свого одноосібництва держиться? (І. Цюпа). Словник української мови у 20 томах