одноосібниця

ОДНООСІ́БНИЦЯ, і, ж., іст.

Жін. до одноосі́бник 1.

– Стривайте, – мовила молодичка Параска, – вона ж одноосібниця! Спершу нехай до колгоспу вступають..! (Ю. Яновський);

Позавчора Секлета, одноосібниця, заколола, так не вівцю, а кабанчика... (Остап Вишня);

– То чого мені в той кагал? Не хочу. – Ох і одноосібниця ти, Юстино! – Авжеж, авжеж, не хочу в яму, хочу до своїх, поміж своїх (Є. Гуцало).