одружуватися

ОДРУ́ЖУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ОДРУЖИ́ТИСЯ, одружу́ся, одру́жишся, док., з ким, на кому і без дод.

Брати шлюб.

– Коли б воля, одружився б він на Мотрі, вона така добра дівчина (Панас Мирний);

Софія одружувалась з Ізаровим (А. Шиян);

Теодосій радів так, ніби одружувався не Іванко, а він (А. Хижняк);

* Образно. Засмутилась, похилилась молода верба... Прилучилась, одружилась З козаком журба (П. Грабовський).

Значення в інших словниках

1. одружуватися — одру́жуватися дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. одружуватися — Брати шлюб, вінчатися, братися, іти <�ставати> до шлюбу, паруватися, (в загсі) розписуватися, (йому — ще) женитися, приводити жінку в хату, (їй) виходити заміж, віддаватися; док.  Словник синонімів Караванського
3. одружуватися — Одружитися, брати (ч), братися, бути (за ким — про жінок), вийти (за кого), випхатися ("Випхалась на троє дітей"), вискочити (рано вийти заміж), віддаватися (за кого), вінчатися, женитися, заручитися, звінчатися, зашлюбитися...  Словник синонімів Вусика
4. одружуватися — [оудружуватиес'а] -уйус'а, -уйеіс':а, -уйеіц':а, -уйуц':а  Орфоепічний словник української мови
5. одружуватися — -уюся, -уєшся, недок., одружитися, одружуся, одружишся, док., з ким, на кому і без додатка. Брати шлюб.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. одружуватися — ОДРУЖИ́ТИСЯ з ким і без додатка (про чоловіка, жінку — взяти шлюб), на кому (тільки про чоловіка); ПОЖЕНИ́ТИСЯ, ПОЄДНА́ТИСЯ, СПАРУВА́ТИСЯ, ПОБРА́ТИСЯ, ПРИСТРО́ЇТИСЯ розм., ПОДРУЖИ́ТИСЯ розм., ОБКРУТИ́ТИСЯ розм., ПОШЛЮ́БИТИ фольк., книжн.  Словник синонімів української мови
7. одружуватися — ОДРУ́ЖУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ОДРУЖИ́ТИСЯ, одружу́ся, одру́жишся, док., з ким, на кому і без додатка. Брати шлюб. Софія одружувалась з Ізаровим (Шиян, Вибр., 1947, 5); Теодосій радів так, ніби одружувався не Іванко, а він (Хижняк...  Словник української мови в 11 томах