одружуватися —
одру́жуватися дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
одружуватися —
Брати шлюб, вінчатися, братися, іти <�ставати> до шлюбу, паруватися, (в загсі) розписуватися, (йому — ще) женитися, приводити жінку в хату, (їй) виходити заміж, віддаватися; док.
Словник синонімів Караванського
одружуватися —
Одружитися, брати (ч), братися, бути (за ким — про жінок), вийти (за кого), випхатися ("Випхалась на троє дітей"), вискочити (рано вийти заміж), віддаватися (за кого), вінчатися, женитися, заручитися, звінчатися, зашлюбитися...
Словник синонімів Вусика
одружуватися —
-уюся, -уєшся, недок., одружитися, одружуся, одружишся, док., з ким, на кому і без додатка. Брати шлюб.
Великий тлумачний словник сучасної мови
одружуватися —
ОДРУ́ЖУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ОДРУЖИ́ТИСЯ, одружу́ся, одру́жишся, док., з ким, на кому і без дод. Брати шлюб. – Коли б воля, одружився б він на Мотрі, вона така добра дівчина (Панас Мирний); Софія одружувалась з Ізаровим (А.
Словник української мови у 20 томах
одружуватися —
ОДРУЖИ́ТИСЯ з ким і без додатка (про чоловіка, жінку — взяти шлюб), на кому (тільки про чоловіка); ПОЖЕНИ́ТИСЯ, ПОЄДНА́ТИСЯ, СПАРУВА́ТИСЯ, ПОБРА́ТИСЯ, ПРИСТРО́ЇТИСЯ розм., ПОДРУЖИ́ТИСЯ розм., ОБКРУТИ́ТИСЯ розм., ПОШЛЮ́БИТИ фольк., книжн.
Словник синонімів української мови
одружуватися —
ОДРУ́ЖУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ОДРУЖИ́ТИСЯ, одружу́ся, одру́жишся, док., з ким, на кому і без додатка. Брати шлюб. Софія одружувалась з Ізаровим (Шиян, Вибр., 1947, 5); Теодосій радів так, ніби одружувався не Іванко, а він (Хижняк...
Словник української мови в 11 томах