одуд
О́ДУД, а, ч.
Невеликий птах з довгим чубом, тонким, загнутим донизу дзьобом і яскравим строкатим забарвленням.
Кує зозуля, а її перебиває криклива іволга; гуде сумно одуд (Панас Мирний);
Прилетів одуд і, розпустивши свій чуб, схожий на віяло, вклонився мені (О. Копиленко).
Словник української мови (СУМ-20)