одуд —
о́дуд іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
одуд —
-а, ч. Невеликий птах із довгим чубом, тонким, загнутим донизу дзьобом і яскравим строкатим забарвленням.
Великий тлумачний словник сучасної мови
одуд —
О́ДУД, а, ч. Невеликий птах з довгим чубом, тонким, загнутим донизу дзьобом і яскравим строкатим забарвленням. Кує зозуля, а її перебиває криклива іволга; гуде сумно одуд (Панас Мирний); Прилетів одуд і, розпустивши свій чуб, схожий на віяло, вклонився мені (О. Копиленко).
Словник української мови у 20 томах
одуд —
Птах із ряду ракшоподібних; заселяє ліси Старого Світу; довж. бл. 30 см; на голові має великий чуб; гніздиться у дуплах; зустрічається рідко; охороняється.
Універсальний словник-енциклопедія
одуд —
О́ДУД, а, ч. Невеликий птах з довгим чубом, тонким, загнутим донизу дзьобом і яскравим строкатим забарвленням. Кує зозуля, а її перебиває криклива іволга; гуде сумно одуд (Мирний, III, 1954, 137); Прилетів одуд і, розпустивши свій чуб, схожий на віяло, вклонився мені (Коп., Як вони.., 1961, 43).
Словник української мови в 11 томах