одуд
О́ДУД, а, ч. Невеликий птах з довгим чубом, тонким, загнутим донизу дзьобом і яскравим строкатим забарвленням.
Кує зозуля, а її перебиває криклива іволга; гуде сумно одуд (Мирний, III, 1954, 137);
Прилетів одуд і, розпустивши свій чуб, схожий на віяло, вклонився мені (Коп., Як вони.., 1961, 43).
Словник української мови (СУМ-11)