одурілий

ОДУРІ́ЛИЙ, а, е, розм.

1. Дієпр. акт. до одурі́ти.

Дві одурілі від ляку баби були небезпечними сторожами (Панас Мирний);

Машина .. ішла вгору, вниз, повертала, згідно з рахунком у запаморочених, одурілих від туги головах, уже сім разів ліворуч, сім разів праворуч (І. Багряний).

2. у знач. прикм. Безглуздий, безтямний.

“Гітлер капут” – не раз уже зринало з уст одурілого, засліпленого гвинтика військового механізму, який звався німецьким солдатом (В. Козаченко).

Значення в інших словниках

1. одурілий — одурі́лий дієприкметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. одурілий — -а, -е, розм. Дієприкм. акт. мин. ч. до одуріти. || у знач. прикм.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. одурілий — БЕЗТЯ́МНИЙ (який утратив самовладання, розуміння, який діє несвідомо, ніби втративши розум), НЕСТЯ́МНИЙ, БЕЗПА́М'ЯТНИЙ розм., ЗНЕТЯ́МЛЕНИЙ розм., СТЕ́РЯНИЙ розм., ЗДУРІ́ЛИЙ підсил. розм., ОДУРІ́ЛИЙ підсил. розм. Я йшов стривожений, безтямний, німий (І.  Словник синонімів української мови
4. одурілий — ОДУРІ́ЛИЙ, а, е, розм. Дієпр. акт. мин. ч. до одурі́ти. Дві одурілі від ляку баби були небезпечними сторожами (Мирний, III, 1954, 340); // У знач. прикм.  Словник української мови в 11 томах