одуріння

ОДУРІ́ННЯ, я, с., розм.

Стан за знач. одурі́ти.

Уже піт лив з Марка.., руки почали тремтіти. Але він не кидав роботи, пиляв ключі один по одному. Пиляв їх довго і вперто, до одуріння (І. Микитенко);

Він падав у якусь чорно-синю безвість. Рожева непритомність. Одуріння (П. Загребельний).

Значення в інших словниках

1. одуріння — одурі́ння іменник середнього роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. одуріння — -я, с., розм. Стан за знач. одуріти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. одуріння — ЗАПА́МОРОЧЕННЯ (затьмарення свідомості, втрата здатності ясно сприймати дійсність), ОЧМАНІ́ННЯ розм., ОДУРІ́ННЯ розм., О́ДУР розм., ДУР розм., О́БМОРОК заст. У князя пройшло перше запаморочення, його тіпала мовби лихоманка (П.  Словник синонімів української мови
4. одуріння — ОДУРІ́ННЯ, я, с., розм. Стан за знач. одурі́ти. Уже піт лив з Марка.., руки почали тремтіти. Але він не кидав роботи, пиляв ключі один по одному. Пиляв їх довго і вперто, до одуріння (Мик., II, 1957, 325); Він падав у якусь чорно-синю безвість.  Словник української мови в 11 томах