одуріння
ОДУРІ́ННЯ, я, с., розм. Стан за знач. одурі́ти.
Уже піт лив з Марка.., руки почали тремтіти. Але він не кидав роботи, пиляв ключі один по одному. Пиляв їх довго і вперто, до одуріння (Мик., II, 1957, 325);
Він падав у якусь чорно-синю безвість. Рожева непритомність. Одуріння (Загреб., День.., 1964, 217).
Словник української мови (СУМ-11)