одуріти
ОДУРІ́ТИ, і́ю, і́єш, док., розм. Втратити здатність мислити, розуміти що-небудь.
Москаль подививсь, подививсь на неї та й пішов з хати… Солоха одуріла й не зна, що робити, що й казати… (Мирний, І, 1954, 62);
Осінні вітри гуляли світом, заробітчани верталися до рідного вогнища, брели заболоченими дорогами, від дум одуріла голова: як ми визимуємо цей год? (Горд., II, 1959, 183);
// Те саме, що збожево́літи.
Сидить вона, не йде в село, Не пита й не плаче, Одуріла!.. і цеглину Муштрує, то лає, То годує, як дитину, Й сином називає (Шевч., І, 1963, 232);
[Князь:] Не розумію, що се все значить. Боюсь, що бідна з горя одуріла (Фр., IX, 1952, 218).
Словник української мови (СУМ-11)