одуріти
ОДУРІ́ТИ, і́ю, і́єш, док., розм.
Втратити здатність мислити, розуміти що-небудь.
Москаль подививсь, подививсь на неї та й пішов з хати... Солоха одуріла й не зна, що робити, що й казати... (Панас Мирний);
Осінні вітри гуляли світом, заробітчани верталися до рідного вогнища, брели заболоченими дорогами, від дум одуріла голова: як ми визимуємо цей год? (К. Гордієнко);
// Те саме, що збожево́літи.
Сидить вона, не йде в село, Не пита й не плаче, Одуріла!.. і цеглину Муштрує, то лає, То годує, як дитину, Й сином називає (Т. Шевченко);
[Князь:] Не розумію, що се все значить. Боюсь, що бідна з горя одуріла (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)