одідичений

ОДІДИ́ЧЕНИЙ, а, е, зах.

Дієпр. пас. до одіди́чити;

// у знач. прикм.

З причини таких поглядів і почувань я розумію мужика й аристократа. Розумію те їх залізне прив'язання до своєї одідиченої землі (О. Кобилянська);

Справді, мати не дуже провірювала [перевіряла], що я читаю, але, мабуть, був у мене одідичений смак (Уляна Кравченко).

Значення в інших словниках

1. одідичений — одіди́чений дієприкметник рідко  Орфографічний словник української мови
2. одідичений — -а, -е, заст. Дієприкм. пас. мин. ч. до одідичити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. одідичений — ОДІДИ́ЧЕНИЙ, а, е, заст. Дієпр. пас. мин. ч. до одіди́чити. З причини таких поглядів і почувань я розумію мужика й аристократа. Розумію те їх залізне прив’язання до своєї одідиченої землі (Коб.  Словник української мови в 11 томах