одідичений
ОДІДИ́ЧЕНИЙ, а, е, заст. Дієпр. пас. мин. ч. до одіди́чити.
З причини таких поглядів і почувань я розумію мужика й аристократа. Розумію те їх залізне прив’язання до своєї одідиченої землі (Коб., IIІ, 1956, 380);
Справді, мати не дуже провірювала [перевіряла], що я читаю, але, мабуть, був у мене одідичений смак (У. Кравч., Вибр., 1958, 355).
Словник української мови (СУМ-11)