1. Словник української мови в 11 томах

одідичений

ОДІДИ́ЧЕНИЙ, а, е, заст. Дієпр. пас. мин. ч. до одіди́чити.

З причини таких поглядів і почувань я розумію мужика й аристократа. Розумію те їх залізне прив’язання до своєї одідиченої землі (Коб., IIІ, 1956, 380);

Справді, мати не дуже провірювала [перевіряла], що я читаю, але, мабуть, був у мене одідичений смак (У. Кравч., Вибр., 1958, 355).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. одідичений — одіди́чений дієприкметник рідко Орфографічний словник української мови
  2. одідичений — -а, -е, заст. Дієприкм. пас. мин. ч. до одідичити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. одідичений — ОДІДИ́ЧЕНИЙ, а, е, зах. Дієпр. пас. до одіди́чити; // у знач. прикм. З причини таких поглядів і почувань я розумію мужика й аристократа. Розумію те їх залізне прив'язання до своєї одідиченої землі (О. Словник української мови у 20 томах