оживаючий

ОЖИВА́ЮЧИЙ, а, е.

Який оживає.

Тут [у повісті І. Франка “Петрії і Довбущуки”] повно всякого страхіття, розбійників, заклятих скарбів, привидів, душогубства і оживаючих мерців (М. Коцюбинський);

Відозвався [відізвався] нараз серед оживаючого гомону товариства тремтячий, глухий, старечий голос (І. Франко);

Ріка зносила малого човна .. у м'яку оживаючу весну, до самого Дунаю (О. Гончар).

Значення в інших словниках

1. оживаючий — ожива́ючий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. оживаючий — -а, -е. Дієприкм. акт. теп. ч. до оживати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. оживаючий — ОЖИВА́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до ожива́ти. Тут [у повісті І. Франка "Петрії і Довбущуки"] повно всякого страхіття, розбійників, заклятих скарбів, привидів, душогубства і оживаючих мерців (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах