Орфографічний словник української мови

оживаючий

ожива́ючий

прикметник

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. оживаючий — -а, -е. Дієприкм. акт. теп. ч. до оживати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. оживаючий — ОЖИВА́ЮЧИЙ, а, е. Який оживає. Тут [у повісті І. Франка “Петрії і Довбущуки”] повно всякого страхіття, розбійників, заклятих скарбів, привидів, душогубства і оживаючих мерців (М.  Словник української мови у 20 томах
  3. оживаючий — ОЖИВА́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до ожива́ти. Тут [у повісті І. Франка "Петрії і Довбущуки"] повно всякого страхіття, розбійників, заклятих скарбів, привидів, душогубства і оживаючих мерців (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах