ожирілий
ОЖИРІ́ЛИЙ, а, е.
Дієпр. акт. до ожирі́ти.
Ожирілий від панських подачок .. адвокат Залуцький, якого пан Луць найняв витягати Крука з в'язниці, .. був незадоволений поведінкою свого клієнта (П. Козланюк);
// у знач. прикм.
– Оце так язик, оце язик! – жартували бійці, розглядаючи ожирілого сотника Приступу (І. Цюпа);
[Барабаш:] Самовдоволений, черствий, ожирілий хам! В люди вивели пастушка, а він забув усе, навіть матір рідну... (О. Корнійчук).
Словник української мови (СУМ-20)