оздоба
ОЗДО́БА, и, ж.
1. Те, що оздоблює кого-, що-небудь; прикраса.
Я одягну обдерті, вбогі стіни, Зелений плющ оздобою їм стане (Леся Українка);
Одведена для неї кімната була прибрана з комфортом .. Вигідні й зручні меблі, раціональні і з смаком дібрані оздоби на стінах (Ю. Смолич);
* Образно. У лісі Левко притримує коні, але і від їхньої ходи чутливі дерева обтрушують крихку сріблясту оздобу (М. Стельмах);
// перев. мн. Ювелірні вироби.
Видобула [Софія] всі свої оздоби, які зостались їй від колишніх розкошів, вибрала з тих оздоб щонайкращі і взяла на себе (Леся Українка);
Панії з заздрістю оглядали вбрання і або зеленіли з люті, або удавано всміхалися, бачачи на суперницях кращі оздоби (З. Тулуб);
Жони, які стояли позад княгині, одягнені були простіше, але достойно, на них не було пишних золотих чи срібних оздоб (С. Скляренко);
* У порівн. Зелених парків чарівне намисто, як дорогу оздобу, одягла [Варшава] (Л. Дмитерко);
// Будь-яке художнє оформлення чого-небудь (архітектурні прикраси, розпис, різьблення, вишивка і т. ін.).
Українські й російські селяни-умільці збудували поміщикові диво-замок з гостроверхими вежами й хитромудрими оздобами (з наук.-попул. літ.).
2. чого, перен. Той (те), хто (що) є гордістю, окрасою чого-небудь.
Ще в гімназії Борис займав видне місце серед товаришів, ба й учителі гляділи на нього, як на головну оздобу закладу (І. Франко);
Критик [І. Франко] переконаний у тому, що ім'я Щедріна назавжди залишиться однією з найблискучіших оздоб російської літератури і що вплив його за межами Росії буде все більше ширитись (з наук. літ.).
3. Дія за знач. оздо́бити, оздо́блювати і оздобля́ти; оздоблення.
[Жура:] Вона допомагала йому будувати [собор] і сама зробила багато чудових статуй для оздоби стін (І. Кочерга);
Багатовікові традиції та досвід поколінь дозволили майстрам [Гуцульщини] виробити багато способів художньої оздоби шкіряних виробів (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)