озвіріти

ОЗВІРІ́ТИ, рі́ю, рі́єш, док.

1. Стати жорстоким, лютим, подібним до звіра.

[Вартовий:] Голова полкового комітету натравив, а люди наші за війну озвіріли, побили гармоніста Ваську (О. Корнійчук).

2. Дуже розгніватися, розсердитися; розлютитися.

Бугорський одразу озвірів, .. вхопив Тарасового кашкета, швиргонув Тарасові в лице (С. Васильченко);

– Тебе заціпить сьогодні чи ні? – озвірів Тимко (Григорій Тютюнник);

// Набирати звірячого, злобного виразу (про обличчя, очі).

Лице директора озвіріло: – Не маєте права! – кидав він у спину журналістам (з газ.).

3. Утратити людську подобу, стати схожим на звіра.

Я не хочу на світі завадою буть, Я не хочу вдуріть і живцем озвіріть – Радше темную ніч, аніж світло зустріть! (І. Франко).

Значення в інших словниках

1. озвіріти — озвірі́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. озвіріти — -рію, -рієш, док. 1》 Стати жорстоким, лютим, подібним до звіра. 2》 Дуже розгніватися, розсердитися; розлютитися. || Набирати звірячого, злобного виразу (про обличчя, очі). 3》 Утратити людську подобу, стати схожим на звіра.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. озвіріти — I. ЛЮТУВА́ТИ (бути в стані крайнього роздратування, гніву; дуже сердитися); ЛЮТИ́ТИСЯ, ЛЮТУВА́ТИСЯ, РОЗЛЮТО́ВУВАТИСЯ, РОЗЛЮ́ЧУВАТИСЯ, РОЗ'Я́ТРЮВАТИСЯ, БІСНУВА́ТИСЯ, ЗВІРІ́ТИ, СКАЖЕНІ́ТИ, ШАЛЕНІ́ТИ, ШАЛІ́ТИ, РОЗ'ЯРЯ́ТИСЯ, НАВІЖЕНІ́ТИ, НАВІСНІ́ТИ...  Словник синонімів української мови
4. озвіріти — ОЗВІРІ́ТИ, рі́ю, рі́єш, док. 1. Стати жорстоким, лютим, подібним до звіра. Скоро під шомполами показалася кров, і гетьманець зовсім озвірів: — Дужче! Дужче! — ревів він (Багмут, Опов.  Словник української мови в 11 томах